У листі розмарину знайдені  алкалоїди  (розмарицин), урсолова і розмаринова кислоти,  дубильні речовини  та ін. 
У  листі , квітках і верхніх частинах пагонів міститься ефірна (розмаринова) олія, її вихід в залежності від місця зростання рослини — 0,3—1,2 % (на сиру масу). Скупчення олії в листі має два максимуми: у період повного цвітіння і в період осипання плодів. До складу  ефірної олії  входять α-пінен (30 %),  камфен  (20 %), цинеол (24-40 %), борнеол (10-17%), L-камфора, каріофілен (8%), борнілацетат (2%), а також флавоноїди ( апігенін ,  лютеолін ),  кавова кислота ,  хлорогенова кислота ,  амірин ,  урсулова кислота , олеанова кислота,  лимонен, смоли і гіркоти.

Використання розмарину в їжу сприяє підвищенню виділення  шлункового соку , поліпшенню травлення. У клінічних кспериментах показано, що водний настій рослини посилює скорочення серця, короткочасно підвищує  кров'яний тиск, має жовчогінну і тонізуючу дію, знімає  стрес  і нервову напругу. Також позитивно впливає водний настій розмарину (у суміші з лавандою) на хворих в постінсультний період, завдяки його властивості покращувати мозковий кровообіг,  пам'ять  та  зір. 
Розмарин допомагає при простудних захворюваннях: його летючі речовини здатні очистити повітря від 80% мікробів, що знаходяться в приміщенні. Він добре порається з такими шкідливими мікроорганізмами, як  стафілокок,  стрептокок,  кишкова паличка  і дріжджові грибки. 
Листя і однорічні пагони розмарину застосовували в  народній медицині  всередину при  аменореї, як в'язкий тонізуючий засіб при  імпотенції; седативний засіб — при нервових розладах в  клімактеричному періоді;  болезаспокійливий засіб  — при болях у серці і шлункових кольках і зовнішньо — при невритах,  тромбофлебіті,  ревматизмі,  паротиті, болях, і як ранозагоювальний засіб.

Листя розмарину збирають до початку періоду цвітіння чагарнику. Сушать при температурі не більше 35° С, що необхідно для збереження ефірної олії.

Існує багато сортів розмарину як кулінарних, так і декоративних, крім того, спеціальних — для отримання ефірної олії, яку використовують в парфумерії. Листя, квітки і молоді пагони застосовуються в лікеро- горілчаній та хлібопекарській галузях промисловості.
Віддавна розмарин використовують як лікарську рослину. Препарати з нього покращують пам'ять, дезінфікують повітря та протидіють молі, розмарин використовувався як збуджувальний засіб, завдяки подразнюючим властивостям камфори, яка міститься в його олії. Крім того, він сприяє виділенню  шлункового соку  та покращує діяльність шлунку та кишківника. Розмарин має терпкуватий, злегка гіркуватий смак, з приємним хвойним, камфорним запахом, що робить його дуже популярною приправою. 
Найбільшого поширення вона набула в країнах Середземномор'я, особливо  Італії  та  Франції, менше — в  Греції. Як  спеції  використовують тоненькі, схожі на голочки хвої листочки, свіжі чи сушені. Найбільший вміст ароматичних компонентів — під час цвітіння. Розмарин використовують в кулінарії як прянощі для приготування різноманітних страв з риби та м'яса, в невеликій кількості вони додаються до овочевих супів і страв, в салати, м'ясні фарші, до смаженої птиці. Надають приємного смаку м'яким сирам, картоплі, грибам, капусті та маринадам. Ним посипають італійську випічку. Розмарин належить до складу «суміші прованських трав».

Побічна дія розмарину лікарського. У терапевтичних дозах не чинить побічної дії. При передозуванні розмарину лікарського може виникати блювота, гастроентерит, жировий гепатоз (ожиріння печінки), подразнення нирок, маткова кровотеча, набряк легень.
Протипоказання до застосування розмарину лікарського. Протипоказаний при артеріальній гіпертензії, схильності до судом, а також в період вагітності. Не рекомендований до застосування у дітей молодшого віку.
Застереження при прийомі розмарину лікарського. Може викликати безсоння.

Назва рослини походить від латинського слова rosmarinus — «морська роса». Ліричну назву кущ отримав ще до н. е.  стародавні греки  описували кущі, що ростуть на узбережжі в бризках морської піни. Розмарин застосовували як омолоджувальний засіб і лікували його відваром розлади сну і пам'яті. Один зі старих рецептів — покласти кілька гілочок розмарину у вино, нагріти і дати випити хворому. Така подоба  глінтвейну  функціонує як стимулятор роботи мозку. 
Стародавні римляни, які приписували рослині чарівну силу, вважали, що квітки розмарину мають такий привабливий блакитний колір внаслідок того, що розмарин росте вздовж берега моря, і морська піна омиває його (звідси й інша назва чагарнику — «морська роса»). 
В  Елладі  розмарин присвячували богині любові  Афродіті, а в  Середньовіччя  гілочки рослини дарували молодятам під час одруження і прикрашали ними житло в свята. 
У середні віки розмарин став улюбленцем травників та лікарів. З нього чавили олію, яку застосовували для розтирань та інгаляцій. Трохи пізніше трава знову символізувала любов і її дарували на знак вірності і на пам'ять коханим. А також застосовували в медицині.  Ефірна олія  розмарину очищає дихання, покращує кровообіг та обмінні процеси в організмі. Ним лікують зовнішні запальні процеси, а відвар допоможе впоратися з випаданням волосся, якщо застосовувати розмаринову воду як тонік для шкіри голови.

Розмарин — популярна ароматна пряність, що прийшла до нас із Середземномор’я. Своїм ароматом розмарин зобов’язаний ефірній олії, яка міститься в його листі, квітках, стеблах та бруньках. Ефірна олія розмарину має масу корисних властивостей і тому широко використовується у виробництві косметики. Отже, яке застосування розмарину в косметології? 
Як і всі ефірні олії, розмаринова олія має антисептичні та протизапальні властивості. Тому її часто додають у засоби для догляду за проблемною шкірою, схильною до подразнення та висипання. Розмарин допомагає боротися з висипом вугрів, а також прискорює загоєння пошкоджень шкіри, що залишилися після видалення вугрів. 
Ще одна важлива властивість олії розмарину — її здатність регулювати роботу сальних залоз. Це робить її цінним інгредієнтом косметики для догляду за жирною та комбінованою шкірою. Розмаринова олія перешкоджає надмірному виділенню шкірного сала, тому вона не просто бореться з висипом вугрів, але й запобігає його повторній появі. 
Розмаринова олія очищає та тонізує шкіру, допомагає звузити пори та розгладити шкірний рельєф. Крім того, вона стимулює природні процеси регенерації в клітинах шкіри, завдяки чому має омолоджувальну дію й допомагає боротися з передчасним в’яненням шкіри. Тому олію або екстракт розмарину часто можна знайти в списку інгредієнтів засобів для догляду за зрілою шкірою. Ще вона має легкий відбілювальний ефект. 
Якщо йдеться про косметику для волосся (шампуні, бальзами та ін.), то розмарин допомагає впоратися з такою поширеною проблемою, як лупа, завдяки вже згадуваній вище здатності регулювати діяльність сальних залоз. Крім того, він має зміцнювальний ефект, тому шампуні й бальзами з розмарином добре підходять для догляду за тонким, ослабленим і пошкодженим волоссям.
До речі, для отримання ароматичних композицій розмарин часто поєднують з іншими рослинами, наприклад, лавандою або грейпфрутом. Косметика, у назві якої є слово «Прованський» або «Середземноморський», швидше за все, міститиме екстракт або олію розмарину в поєднанні з екстрактами/оліями інших його «родичів» — чебрецю, м’яти, майорану та ін. 
Ефірна олія розмарину має ароматерапевтичну дію. Теплий деревний аромат розмарину має тонізуючий ефект, він дарує бадьорість і гарний настрій, допомагає боротися зі млявістю, втомою й головним болем.